прозвище

ПРО́ЗВИЩЕ, а, с., діал.

Прізвисько.

[Неріса:] Ні, ні, я не повинна забувати, що ти зробив людиною мене, “маленьку мавпочку з Танагри”. [Антей:] Годі! Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю (Леся Українка);

Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (С. Васильченко);

Не забула [Солоха] свого любого, коханого москаля, хоч не спитала вона ні його ймення, ні його прозвища (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. прозвище — -а, с., діал. Прізвисько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. прозвище — ПРО́ЗВИЩЕ, а, с., діал. Прізвисько. [Неріса:] Ні, ні, я не повинна забувати, що ти зробив людиною мене, «маленьку мавпочку з Танагри». [Антей:] Годі! Я не люблю, як ти таке говориш, і прозвища того я не терплю (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах