проказаний
ПРОКА́ЗАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до проказа́ти.
– Мені коли б оце додому, – чую тихо проказані слова (П. Колесник);
Бригадир Шийка, з кашкетом на самій потилиці, сидів між двома шафами і повторював для всіх проказану інженером лекцію (П. Панч);
* Образно. У вогненний час тяжкої війни, пекучих втрат і величезних потрясінь кіноповість О. Довженка “Україна в огні” була проказана, мов пристрасно-печальне слово про полон Ігорів, проспівана, неначе сумний плач Ярославни (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)