проклін

ПРОКЛІ́Н, рідше ПРОКЛЬО́Н, льо́ну, ч.

1. Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін.

[Елеазар:] Мовчання. Який прокльон страшніший над мовчання? (Леся Українка);

Розпочалась правдива війна родинна з звичайними пригодами: сварками, прокльонами, криками на все село і бійками (І. Франко);

Вигуки бриніли і згасали разом з іскрами шабельних ударів. Лунали прокльони (З. Тулуб).

2. Те саме, що прокля́ття 1.

Хто в час пожежі край свій кине І .. в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни (О. Олесь);

Ворогам – покара і прокльон, А народу – пісня величава (Т. Масенко).

3. перев. чого. Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо.

Зламати нам судьби проклін! Ударив дзвін! (Леся Українка);

“Дивіться ж, діти, онде він , – Який похилий і знебулий. Похмурий, темний, як зігнули Його зневага і проклін!” (М. Зеров).

Посила́ти прокльо́ни див. посила́ти;

(1) Прокльо́ни поби́ли кого – кого-небудь спіткало горе, нещастя через чиї-небудь недобрі побажання.

Вона боялась, що її проклін побив Мелашку, як лиха година (І. Нечуй-Левицький);

Так же сталося і цього разу – чи то вже наша недоля була, чи побили нас прокльони, що Мавр дочці посилав (страшна то річ, як батько прокляне, хто б він не був) (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).

Значення в інших словниках

1. проклін — проклі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. проклін — Прокляття; (що тяжіє над ким) П. тягар; прв. мн. ПРОКЛЬОНИ, лайка.  Словник синонімів Караванського
3. проклін — рідше прокльон, -льону, ч. 1》 Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін. Посилати прокльони. 2》 Те саме, що прокляття 1). 3》 перев. чого. Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проклін — ЛА́ЙКА (образливе, принизливе слово), СВА́РКА, ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), ПРОКЛЯ́ТТЯ (з лиховісним побажанням); МАТЮ́К розм. (звич. з образливим ужитком слова "мати"). Саламур — зовсім не лайка, нічого в цьому образливого не бачу (О.  Словник синонімів української мови
5. проклін — Проклі́н, -кльо́ну; -кльо́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проклін — ПРОКЛІ́Н, рідше ПРОКЛЬО́Н, льо́ну, ч. 1. Лайливий вислів, який виражає різкий осуд кого-, чого-небудь, велике обурення кимсь, чимсь, ненависть до когось, чогось і т. ін. [Елеазар:] Мовчання. Який прокльон страшніший над мовчання? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. проклін — Проклін, -льону м. Проклятіе. Проклін усім, хто пале, коле, ріже. К. ЦН. 302. Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклін у калюжі топить. Ном. № 9373.  Словник української мови Грінченка