проковка

ПРОКО́ВКА, и, ж., техн.

Дія за знач. прокува́ти¹, проко́вувати 1.

За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. проковка — проко́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. проковка — ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти, проко́вувати 1. За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 413).  Словник української мови в 11 томах