проковка

ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти, проко́вувати 1.

За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 413).

Значення в інших словниках

1. проковка — проко́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. проковка — ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти¹, проко́вувати 1. За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах