ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти, проко́вувати 1.
За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць(Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 413).
Джерело: Словник української мови (СУМ-11)на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
проковка —
проко́вка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
проковка —
ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти¹, проко́вувати 1. За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах