1. Орфографічний словник української мови

проковка

проко́вка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проковка — ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти¹, проко́вувати 1. За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. проковка — ПРОКО́ВКА, и, ж., техн. Дія за знач. прокува́ти, проко́вувати 1. За допомогою проковки з криць видаляли шлаки і одночасно ліквідували пористість криць (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 413). Словник української мови в 11 томах