прокручувати
ПРОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., що.
1. розм. Робити яким-небудь інструментом, крутячи його, отвір, заглиблення в чомусь.
– Позичте, дядю, свердлика, ми тільки дірочки прокрутимо у рамці (В. Кучер).
2. спец. Надавати колового, обертального руху; примушувати обертатися.
В період зберігання [машин] не рідше як двічі на місяць прокручують колінчасті вали двигунів, щоб поновити масляну плівку на поверхні циліндрів (з навч. літ.);
Для пуску двигуна потрібно прокрутити його колінчастий вал (з навч. літ.).
3. перен., розм. Відтворювати запис (на платівці, магнітофонній стрічці, лазерному диску тощо).
Тут заведенція проста: кинеш копійку на шинквас – і Лукаш прокрутить на грамофоні одну пісню чи танець (М. Стельмах).
4. тільки док., також без дод. Крутити якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)