прокрякати

ПРОКРЯ́КАТИ, прокря́каю, прокря́каєш і прокря́чу, прокря́чеш, док., що і без прям. дод.

1. Док. до кря́кати 1–4;

// перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом.

– Працює лазня, фельдфебель? – замість привітання спитав Лібіх .. – Раз я начальник цієї лазні, то вона не може не працювати, – різким голосом прокрякав фельдфебель (П. Загребельний).

2. Крякати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прокрякати — прокря́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокрякати — прокрякаю, прокрякаєш і прокрячу, прокрячеш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до крякати 1-4). || перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом. 2》 Крякати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокрякати — ПРОКРЯ́КАТИ, прокря́каю, прокря́каєш і прокря́чу, прокря́чеш, док., перех. і неперех. 1. Док. до кря́кати 1-4; // перен., розм. Сказати щось неприємним, різким голосом. — Працює лазня, фельдфебель? — замість привітання спитав Лібіх..  Словник української мови в 11 томах
4. прокрякати — Прокря́кати, -каю, -єш и -кря́чу, -чеш ж. Прокаркать.  Словник української мови Грінченка