прокурений

ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. до прокури́ти.

Проти двору крутий горб. А на ньому – наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (П. Колесник);

Божа Мати розтанула в прокуреному ладаном церковному повітрі (О. Полторацький);

Неквапно наб'є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (з газ.).

2. у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом.

Галієнко згадав той особливий аромат бібліотеки, що був колись – запах книг, змішаний з ледве чутними пахощами парфум [парфумів] і дорогого тютюну від наскрізь прокурених вчених [учених] (І. Багмут);

// розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить).

Найстаріший серед присутніх .. густим прокуреним басом промовив: – Головне забуваємо, головне (з газ.);

// розм. Жовтий від тютюнового диму.

Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса (О. Довженко).

ПРОКУ́РЕНИЙ², а, е, рідко.

Укритий пилом, курявою.

Степ укрився пішими й кінними, що йшли .. на свято. Осіннє сонце вклонялося їм і ласкою-теплом устеляло прокурені .. шляхи (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. прокурений — проку́рений 1 дієприкметник від: прокури́ти проку́рений 2 прикметник просякнутий димом; вкритий пилом рідко  Орфографічний словник української мови
2. прокурений — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прокурити. 2》 у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом. || розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить). || розм. Жовтий від тютюнового диму. II -а, -е, рідко. Вкритий пилом, курявою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокурений — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. прокурений — ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прокури́ти. Неквапно наб’є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (Літ. Укр., 23.VI 1967, 2); Проти двору крутий горб. А на ньому — наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах