прокурений
ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. до прокури́ти.
Проти двору крутий горб. А на ньому – наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (П. Колесник);
Божа Мати розтанула в прокуреному ладаном церковному повітрі (О. Полторацький);
Неквапно наб'є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (з газ.).
2. у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом.
Галієнко згадав той особливий аромат бібліотеки, що був колись – запах книг, змішаний з ледве чутними пахощами парфум [парфумів] і дорогого тютюну від наскрізь прокурених вчених [учених] (І. Багмут);
// розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить).
Найстаріший серед присутніх .. густим прокуреним басом промовив: – Головне забуваємо, головне (з газ.);
// розм. Жовтий від тютюнового диму.
Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса (О. Довженко).
ПРОКУ́РЕНИЙ², а, е, рідко.
Укритий пилом, курявою.
Степ укрився пішими й кінними, що йшли .. на свято. Осіннє сонце вклонялося їм і ласкою-теплом устеляло прокурені .. шляхи (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- прокурений — проку́рений 1 дієприкметник від: прокури́ти проку́рений 2 прикметник просякнутий димом; вкритий пилом рідко Орфографічний словник української мови
- прокурений — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прокурити. 2》 у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом. || розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить). || розм. Жовтий від тютюнового диму. II -а, -е, рідко. Вкритий пилом, курявою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прокурений — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- прокурений — ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прокури́ти. Неквапно наб’є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (Літ. Укр., 23.VI 1967, 2); Проти двору крутий горб. А на ньому — наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах