1. Орфографічний словник української мови

прокурений

проку́рений 1

дієприкметник

від: прокури́ти

проку́рений 2

прикметник

просякнутий димом; вкритий пилом

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокурений — I -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прокурити. 2》 у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом. || розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить). || розм. Жовтий від тютюнового диму. II -а, -е, рідко. Вкритий пилом, курявою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прокурений — ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до прокури́ти. Проти двору крутий горб. А на ньому – наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (П. Колесник); Божа Мати розтанула в прокуреному ладаном церковному повітрі (О. Словник української мови у 20 томах
  3. прокурений — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. прокурений — ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прокури́ти. Неквапно наб’є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (Літ. Укр., 23.VI 1967, 2); Проти двору крутий горб. А на ньому — наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах