1. Словник української мови у 20 томах

прокуратура

ПРОКУРАТУ́РА, и, ж.

Державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів і має право порушувати карні справи, підтримувати звинувачення, представляти інтереси держави на судовому процесі тощо.

Органи прокуратури реагують на незаконні розпорядження, накази, опротестовують їх, притягують винних за порушення трудового законодавства до відповідальності (з газ.);

// Місцева установа, що представляє такий орган.

– Ваш Ігнатьєв справді тут ні в чому не винний, і ніякого інтересу прокуратура до нього не має (В. Собко);

Прокуратура містилася в двоповерховому будинку напроти обласного суду (М. Трублаїні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокуратура — прокурату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прокуратура — -и, ж. Система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. || Місцева установа, що представляє такий орган. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокуратура — прокурату́ра (нім. Prokuratur, від лат. procure – піклуюсь, керую) 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах орган держави, що здійснює нагляд за точним виконанням законів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. прокуратура — Система державних органів, завданням яких є охорона правопорядку та розслідування злочинів. Універсальний словник-енциклопедія
  5. прокуратура — Прокурату́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прокуратура — ПРОКУРАТУ́РА, и, ж. 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. Словник української мови в 11 томах