прокурений

проку́рений

I -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прокурити.

2》 у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом.

|| розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить).

|| розм. Жовтий від тютюнового диму.

II -а, -е, рідко.

Вкритий пилом, курявою.

Значення в інших словниках

1. прокурений — проку́рений 1 дієприкметник від: прокури́ти проку́рений 2 прикметник просякнутий димом; вкритий пилом рідко  Орфографічний словник української мови
2. прокурений — ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до прокури́ти. Проти двору крутий горб. А на ньому – наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (П. Колесник); Божа Мати розтанула в прокуреному ладаном церковному повітрі (О.  Словник української мови у 20 томах
3. прокурений — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. прокурений — ПРОКУ́РЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прокури́ти. Неквапно наб’є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (Літ. Укр., 23.VI 1967, 2); Проти двору крутий горб. А на ньому — наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах