прокуратура

прокурату́ра

-и, ж.

Система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів.

|| Місцева установа, що представляє такий орган.

Значення в інших словниках

1. прокуратура — прокурату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокуратура — ПРОКУРАТУ́РА, и, ж. Державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів і має право порушувати карні справи, підтримувати звинувачення, представляти інтереси держави на судовому процесі тощо.  Словник української мови у 20 томах
3. прокуратура — прокурату́ра (нім. Prokuratur, від лат. procure – піклуюсь, керую) 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах орган держави, що здійснює нагляд за точним виконанням законів.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. прокуратура — Система державних органів, завданням яких є охорона правопорядку та розслідування злочинів.  Універсальний словник-енциклопедія
5. прокуратура — Прокурату́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прокуратура — ПРОКУРАТУ́РА, и, ж. 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів.  Словник української мови в 11 томах