прокуратура

прокурату́ра

(нім. Prokuratur, від лат. procure – піклуюсь, керую)

1. В СРСР та інших соціалістичних країнах орган держави, що здійснює нагляд за точним виконанням законів.

2. У капіталістичних країнах один з органів буржуазної держави, що головним чином здійснює функції кримінального переслідування та підтримання обвинувачення.

Значення в інших словниках

1. прокуратура — прокурату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокуратура — -и, ж. Система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. || Місцева установа, що представляє такий орган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокуратура — ПРОКУРАТУ́РА, и, ж. Державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів і має право порушувати карні справи, підтримувати звинувачення, представляти інтереси держави на судовому процесі тощо.  Словник української мови у 20 томах
4. прокуратура — Система державних органів, завданням яких є охорона правопорядку та розслідування злочинів.  Універсальний словник-енциклопедія
5. прокуратура — Прокурату́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прокуратура — ПРОКУРАТУ́РА, и, ж. 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів.  Словник української мови в 11 томах