прокуратура

ПРОКУРАТУ́РА, и, ж.

1. В СРСР та інших соціалістичних країнах — система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів.

Для додержання революційної законності на Україні, як і в інших республіках, були створені спеціальні органи — органи радянської прокуратури (Іст. УРСР, II, 1957, 271);

Органи прокуратури реагують на незаконні розпорядження, накази, опротестовують їх, притягують винних за порушення трудового законодавства до відповідальності (Рад. Укр., 30.I 1963, 3);

// Місцева установа, що представляє такий орган.

— Ваш Ігнатьєв справді тут ні в чому не винний, і ніякого інтересу прокуратура до нього не має (Собко, Справа.., 1959, 135);

Прокуратура містилася в двоповерховому будинку напроти обласного суду (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 161).

2. У капіталістичних країнах — один з органів буржуазної держави, що головним чином здійснює функції кримінального переслідування та підтримання обвинувачення в суді.

Значення в інших словниках

1. прокуратура — прокурату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокуратура — -и, ж. Система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. || Місцева установа, що представляє такий орган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокуратура — ПРОКУРАТУ́РА, и, ж. Державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів і має право порушувати карні справи, підтримувати звинувачення, представляти інтереси держави на судовому процесі тощо.  Словник української мови у 20 томах
4. прокуратура — прокурату́ра (нім. Prokuratur, від лат. procure – піклуюсь, керую) 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах орган держави, що здійснює нагляд за точним виконанням законів.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. прокуратура — Система державних органів, завданням яких є охорона правопорядку та розслідування злочинів.  Універсальний словник-енциклопедія
6. прокуратура — Прокурату́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)