прокус

ПРОКУ́С, у, ч.

1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати.

2. Прокушене місце; рана від укусу.

Значення в інших словниках

1. прокус — проку́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокус — -у, ч. 1》 Дія за знач. прокусити, прокушувати. 2》 Прокушене місце; рана від укусу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокус — ПРОКУ́С, у, ч. 1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати. 2. Прокушене місце; рана від укусу.  Словник української мови в 11 томах