прокус

проку́с

-у, ч.

1》 Дія за знач. прокусити, прокушувати.

2》 Прокушене місце; рана від укусу.

Значення в інших словниках

1. прокус — проку́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокус — ПРОКУ́С, у, ч. 1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати. 2. Прокушене місце; рана від укусу.  Словник української мови у 20 томах
3. прокус — ПРОКУ́С, у, ч. 1. Дія за знач. прокуси́ти, проку́шувати. 2. Прокушене місце; рана від укусу.  Словник української мови в 11 томах