пролазка
ПРОЛА́ЗКА, и, ж.
1. Невеликий отвір, вузький, тісний пролом, дірка і т. ін., через які можна пролізти, проникнути куди-небудь; лаз.
– Дивний у тебе звичай: в сад ходиш через пролазку і чого? Нанюхатися міг і з того боку, з-за огорожі (І. Сенченко);
Зненацька у пролазку вискочив чорно-синій дворняга Пірат (І. Волошин);
// Прохід, шлях, яким можна потай пробратися, пройти куди-небудь.
Знов та й знов повертались [дівчата] до того, що свербіло найдошкульніше, до проноз та підслухачів, про ті, нашим людям невідомі пролазки й продуховини, якими вони раз по раз пластували до міста (О. Ільченко).
2. перен. Спритний, хитрий засіб, що дає змогу вийти зі скрутного становища.
Кожну дрібницю обмірковує і обговорює старшина. І в кожному слові і літері якась недомовка або пролазка, яку можна тлумачити в потрібний бік (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)