пролежень
ПРО́ЛЕЖЕНЬ, жня, ч.
Змертвіння шкіри й м'яких тканин (у людини, тварини, рослини), зумовлене розладом їх живлення, тривалим тиском стороннього предмета або ураженням нервової системи.
Ой давні дні, нестерпні дні, Болючі пролежні, бинти, І тихі стогони вві сні (М. Гірник);
При поганому догляді у тяжкохворих можуть появитися так звані пролежні – виразки на шкірній поверхні в ділянках, які найдовше стикаються з постіллю (з навч. літ.);
На полицях роблять підстилку з сухого торфу, соломи, тирси та іншого матеріалу, щоб захистити кавуни від пролежнів (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)