пролежень
ПРО́ЛЕЖЕНЬ, жня, ч. Змертвіння шкіри й м’яких тканин (у людини, тварини, рослини), зумовлене розладом їх живлення, тривалим тиском стороннього предмета або ураженням нервової системи.
Ой давні дні, нестерпні дні, Болючі пролежні, бинти, І тихі стогони вві сні (Гірник, Стартують.., 1963, 73);
При поганому догляді у тяжкохворих можуть появитися так звані пролежні — виразки на шкірній поверхні в ділянках, які найдовше стикаються з постіллю (Заг. догляд за хворими, 1957, 45);
На полицях роблять підстилку з сухого торфу, соломи, тирси та іншого матеріалу, щоб захистити кавуни від пролежнів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 332).
Словник української мови (СУМ-11)