пролісок
ПРО́ЛІСОК¹, ска, ч., одн. (мн. про́ліски, ів).
Рід трав'янистих рослин родини лілійних з блакитними або синіми, рідше фіолетовими або майже білими квітками на безлистому стеблі.
На проліски білі, на квіти лагідні Скотилася тихо сльоза... (Леся Українка);
Проліска – досить поширена по листяних лісах, чагарниках тощо ранньовесняна рослина (з навч. літ.);
Первоцвіт білий, проліски блакитні На вулиці бабуся продає (Л. Дмитерко);
Нам глянув ніжно й ласкаво ув очі Весняних пролісків лілово-синій цвіт (Л. Забашта);
Вранці діти, йдучи до школи, тримали в рученятах букетики синіх пролісків (А. Шиян);
* У порівн. Перед ним у долині – кохана земля, Наче чаша вина золотого – поля, І як хмари – ліси, і озера ясні – Наче проліски ті навесні (М. Нагнибіда).
ПРО́ЛІСОК², ску, ч., розм.
Місце в лісі або на узліссі, вільне від дерев; галява.
За озером, на проліску, поза старими яворами, росла чудова ліщина (Марко Вовчок);
Гора понад Дніпром вкрита була високим лісом і густими чагарниками, а проміж тії зарослі на полянах і пролісках росла висока трава (О. Стороженко);
Весна підійшла на вогких ведмежих лапах і дихала з пролісків, із молодих дубових хащів теплою парою (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)