промарширувати
ПРОМАРШИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш.
Док. до марширува́ти.
Семен і Силантій урочисто як вояки промарширували вздовж кімнати і спинилися, тримаючи лівою рукою шаблі біля боку (Іван Ле);
З дверей комендантського будинку вийшов і урочисто промарширував до стовпа, з високо задертою головою і радісно-божевільними вогниками в очах, огненно-рудий єфрейтор Цункер (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)