промжичити

ПРОМЖИ́ЧИТИ, у, иш.

Док. до мжи́чити.

* Образно. Газетяр теж шукав сузір'я Оріона; але були самі мутні далі. Десь дзюрчала вода, і тому, що вона промжичила мозок, боліла голова (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. промжичити — промжи́чити 1 дієслово доконаного виду пройти — про дрібний дощ промжи́чити 2 дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови