промжичити
ПРОМЖИ́ЧИТИ, у, иш.
Док. до мжи́чити.
* Образно. Газетяр теж шукав сузір'я Оріона; але були самі мутні далі. Десь дзюрчала вода, і тому, що вона промжичила мозок, боліла голова (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- промжичити — промжи́чити 1 дієслово доконаного виду пройти — про дрібний дощ промжи́чити 2 дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови