промінний

ПРОМІ́ННИЙ, а, е.

Те саме, що промени́стий 1, 2.

Звід неба в блакить прибирається ясний, проміннеє сонце в зеніт увійшло (Уляна Кравченко);

Ми щасливі були у роботі, дерзанні, горінні. Коли ставили греблю і садили ліси молоді, Ми уміли цінить миру дні дорогі і промінні (Л. Забашта);

Тарасові промінні очі – Весь безмір людських дум і мрій (М. Бажан);

Дівча, таку чудну вислухуючи мову, Очима блиснуло із-під промінних вій (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

* Образно. По той бік Сули Тумани лягли. А там, у низькім видолинку, Де стріха сіріє на дні, Назустріч промінну драбинку Вікно простелило мені (В. Мисик).

Значення в інших словниках

1. промінний — промі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. промінний — див. світлий  Словник синонімів Вусика
3. промінний — -а, -е. Те саме, що променистий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. промінний — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. промінний — ПРОМІ́ННИЙ, а, е. То саме, що промени́стий 1, 2. Звід неба в блакить прибирається ясний, проміннеє сонце в зеніт увійшло (У. Кравч., Вибр., 1958, 223); Ми щасливі були у роботі, дерзанні, горінні.  Словник української мови в 11 томах