промінний
БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі — який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙ поет., ЗІРЧА́СТИЙ поет., ЗІРЧА́ТИЙ рідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙ поет., ЗІРКА́ТИЙ розм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ (ПРОМЕНЯ́СТИЙ), ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙ розм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙ підсил. Я́СНИ́Й поет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок — Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). — Пор. 2. яскра́вий.
ПРОМЕНИ́СТИЙ (який випромінює світло; про очі, погляд, обличчя — сповнений внутрішнього сяйва), ПРОМЕНЯ́СТИЙ, ПРОМІ́ННИЙ, ОСЯЙНИ́Й, СЯ́ЮЧИЙ рідше, ПРОМІНЯ́СТИЙ розм., ПРОМІНИ́СТИЙ діал. Нарешті появилась смужка синього неба, і виглянуло сонце — сліпуче, радісне, веселе, променисте (Є. Куртяк); Особливо гарні у неї були очі — карі, ясні і променисті (А. Головко); День був ясний, сонце тільки що підбилося; променясті паси косо перерізують усю хату (Панас Мирний); Тарасові промінні очі — Весь безмір людських дум і мрій Вони, прозірливі й пророчі, Таїли в сяйності своїй (М. Бажан); Коли зникла її осяйна усмішка, обличчя її здавалося негарним і непривітним (О. Донченко); На заході сонце невтомно зводило свої величезні сяючі будови (О. Гончар); З гаїв холодок дише; десь-то вода гучить; а високо над усім грає-сяє вишнє промінясте сонечко... (Марко Вовчок); Лице юнака було ясне, промінисте (І. Франко).
Словник синонімів української мови