промірювати

ПРОМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРОМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОМІ́РИТИ, рю, риш, док., що.

1. Спеціальними приладами або на око визначати розміри кого-, чого-небудь.

Бутаков, промірюючи дно у відкритому морі, пішов на північ, до гирла Сирдар'ї (З. Тулуб);

В практиці свинарства до 6-місячного віку свиней тільки зважують, а з 6-місячного віку і промірюють (з наук. літ.);

Один-два рази на місяць в присутності спеціалістів рибпункту проводяться контрольні облови. Виловлену рибу зважують і промірюють (з наук. літ.);

– Смик проміряє, скільки гною на фермах і по дворах (М. Рудь);

– Оператор зробив першу втулочку, я її і проміряла двома калібрами (В. Собко);

Тут кордон. Землі і лісу поділ, Тут межа, що відділяє нас, Що держави у взаємній згоді Провели, проміряли в свій час (М. Шеремет).

2. перен. Долати пішки яку-небудь відстань (звичайно велику, важку).

Обоє довго мовчали. Ярославові здалося, що Сирота промірює в думці ту дорогу, вертається назад, боляче наступаючи на власні сліди (Ю. Мушкетик);

Подорожні, видно, проміряли чималий шлях, бо йшли втомлено, неспіхом, зрідка перемовляючись (М. Олійник).

◇ (1) Промі́рювати (проміря́ти) / промі́ряти очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами) – уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, вдивлятися кудись.

І прожогом сивуватий підійшов до труб, оком проміря Карпати, ніби вгонить щуп (М. Рудь);

Коли я прийшов, капітан проміряв мене строгими сірими очима, запитав чітко, по-військовому: – Як почуваєте себе на коні? (В. Земляк);

(2) Промі́ряти [свій] шлях, уроч. – прожити життя.

От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно; Дев'ять десятків прожив він на своєму віку (М. Зеров).

Словник української мови (СУМ-20)