Словник української мови в 11 томах

промірювати

ПРОМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРОМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Спеціальними приладами або на око визначати розміри кого-, чого-небудь.

Бутаков, промірюючи дно у відкритому морі, пішов на північ, до гирла Сир-Дар’ї (Тулуб, В степу.., 1964, 400);

В практиці свинарства до 6-місячного віку свиней тільки зважують, а з 6-місячного віку і промірюють (Свинар. , 1956, 21);

Один-два рази на місяць в присутності спеціалістів рибпункту проводяться контрольні облови. Виловлену рибу зважують і промірюють (Колг. Укр., 2, 1957, 30);

— Смик проміряє, скільки гною на фермах і по дворах (Рудь, Гомін.., 1959, 41);

— Оператор зробив першу втулочку, я її і проміряла двома калібрами (Собко, Любов, 1935, 64);

Тут кордон. Землі і лісу поділ, Тут межа, що відділяє нас, Що держави у взаємній згоді Провели, проміряли в свій час (Шер., Дорога.., 1957 47).

Промі́рювати (проміря́ти, промі́ряти) очи́ма (о́ком, по́глядом, по́глядами) — уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, вдивлятися кудись.

І прожогом сивуватий підійшов до труб, оком проміря Карпати, ніби вгонить щуп (Рудь, Дон. Зорі, 1958, 68);

Вітер часу гуде в дротах над битим шляхом, нові покоління засівають широке нив’я, поглядами проміряють далечінь, вряди-годи оглядаються на пройдене, де бере початок їхня борозна (Рад. Укр., 6.V 1968, 5);

Коли я прийшов, капітан проміряв мене строгими сірими очима, запитав чітко, по-військовому: — Як почуваєте себе на коні? (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 60).

2. перен. Долати пішки яку-небудь відстань (звичайно велику, важку).

Обоє довго мовчали. Ярославові здалося, що Сирота промірює в думці ту дорогу, вертається назад, боляче наступаючи на власні сліди (Мушк., День.., 1967, 67);

Подорожні, видно, проміряли чималий шлях, бо йшли втомлено, неспіхом, зрідка перемовляючись (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 3).

◊ Промі́ряти [свій] шлях — прожити життя.

От уже шлях свій промірявши, батько помер мій спокійно; Дев’ять десятків прожив він на своєму віку (Зеров, Вибр., 1966, 335).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. промірювати — промі́рювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. промірювати — -юю, -юєш і проміряти, -яю, -яєш, недок., проміряти, -яю, -яєш і рідко промірити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Спеціальними приладами або на око визначати розміри кого-, чого-небудь. Промірювати очима. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. промірювати — ПРОМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРОМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОМІ́РИТИ, рю, риш, док., що. 1. Спеціальними приладами або на око визначати розміри кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
  4. промірювати — МІ́РЯТИ (визначати, встановлювати величину, розмір когось, чогось якоюсь мірою, якимсь мірилом), ВИМІ́РЮВАТИ (ВИМІРЯ́ТИ), ЗАМІРЯ́ТИ (ЗАМІ́РЮВАТИ), ЗМІРЯ́ТИ (ЗМІ́РЮВАТИ), ОБМІ́РЮВАТИ (ОБМІРЯ́ТИ), ПРОМІ́РЮВАТИ (ПРОМІРЯ́ТИ) (все або багато)...  Словник синонімів української мови