пронизливий
ПРОНИ́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який, проникаючи крізь одяг, викликає неприємні фізичні відчуття (про вітер, холод і т. ін.); дуже сильний.
Лувичка вдарив плечем у надвірні двері. Вітер і вогкий пронизливий сніг увірвалися в помешкання (І. Микитенко);
Дув пронизливий, колючий норд-ост (В. Кучер);
Одного ранку Андрись прокинувся від пронизливого холоду (В. Гжицький).
2. перен. Пильний, уважний, проникливий (про очі, погляд і т. ін.).
Генерал-губернатор хвилинку уважно, але спокійно дивився своїм пронизливим поглядом на Ремо (Олесь Досвітній);
На широкому смуглявому обличчі під густими чорними бровами горіли очі – швидкі і пронизливі (Ю. Смолич);
// Якому властива проникливість, здатність швидко помічати що-небудь (про людину).
Ніяковіючи, що також не приховалося від погляду пронизливого Зубченка, Лажечников простягнув Варварі руку (Л. Первомайський);
// Характерний для такої людини.
Професор говорив цілком серйозно й пристрасно. І якимось таким пронизливим блиском блищали в нього очі (Остап Вишня);
Ми, помітивши ті сльози і ту кволу пронизливу посмішку, вже не хотіли й тривожити хлопця (В. Козаченко).
3. перен. Який різко наповнює звуками повітря, простір і т. ін.
Про своє наближення поїзд повідомив коротким пронизливим гудком (Ю. Збанацький);
На хвилину запала тиша, яку порушували тільки пронизливі крики чайок (І. Багмут);
Пронизливий свист протинає тиху ніч (В. Кучер);
// Який проймає тіло або його частини (про біль).
Залишається біль – гострий, пронизливий: на лівому боці черева (Ю. Яновський);
// Який проноситься у свідомості (про думку, здогад і т. ін.).
Пронизлива думка майнула в голові Романенка (С. Журахович);
Пронизлива життєва правда.
Словник української мови (СУМ-20)