пронизливий

ПРОНИ́ЗЛИВИЙ, а, е.

1. Який, проникаючи крізь одяг, викликає неприємні фізичні відчуття (про вітер, холод і т. ін.); дуже сильний.

Лувичка вдарив плечем у надвірні двері. Вітер і вогкий пронизливий сніг увірвалися в помешкання (І. Микитенко);

Дув пронизливий, колючий норд-ост (В. Кучер);

Одного ранку Андрись прокинувся від пронизливого холоду (В. Гжицький).

2. перен. Пильний, уважний, проникливий (про очі, погляд і т. ін.).

Генерал-губернатор хвилинку уважно, але спокійно дивився своїм пронизливим поглядом на Ремо (Олесь Досвітній);

На широкому смуглявому обличчі під густими чорними бровами горіли очі – швидкі і пронизливі (Ю. Смолич);

// Якому властива проникливість, здатність швидко помічати що-небудь (про людину).

Ніяковіючи, що також не приховалося від погляду пронизливого Зубченка, Лажечников простягнув Варварі руку (Л. Первомайський);

// Характерний для такої людини.

Професор говорив цілком серйозно й пристрасно. І якимось таким пронизливим блиском блищали в нього очі (Остап Вишня);

Ми, помітивши ті сльози і ту кволу пронизливу посмішку, вже не хотіли й тривожити хлопця (В. Козаченко).

3. перен. Який різко наповнює звуками повітря, простір і т. ін.

Про своє наближення поїзд повідомив коротким пронизливим гудком (Ю. Збанацький);

На хвилину запала тиша, яку порушували тільки пронизливі крики чайок (І. Багмут);

Пронизливий свист протинає тиху ніч (В. Кучер);

// Який проймає тіло або його частини (про біль).

Залишається біль – гострий, пронизливий: на лівому боці черева (Ю. Яновський);

// Який проноситься у свідомості (про думку, здогад і т. ін.).

Пронизлива думка майнула в голові Романенка (С. Журахович);

Пронизлива життєва правда.