пронизуватий
ПРОНИ́ЗУВАТИЙ, а, е.
Те саме, що прони́зливий.
Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори й стяги і гнав по млистому небу клочками пошарпані хмари (М. Старицький);
По всьому тілу його [Макса] проходить пронизуватий, важкий, моторошний холод (В. Винниченко);
Радюк важко зітхнув. І його гострі, пронизуваті карі очі неначе припали росою (І. Нечуй-Левицький);
Боявся Пампушка й пронизуватого погляду цього козацького полковника (О. Ільченко);
– Матінко! Рятуйте! – верещав пронизуватий жіночий голос, покриваючи шум боротьби (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)