пронизуватися
ПРОНИ́ЗУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОНИЗА́ТИСЯ, и́жеться, док.
1. Пронизуючи що-небудь, пробиваючись крізь щось, проникати всередину чогось, з'являтися десь.
Світло й сонце пронизувалися всюди;
Крізь сон пронизувались мрії, мов промені з далеких тих світів (Леся Українка);
// чим. Бути пронизаним чим-небудь.
Раптом, наче з веління чарівної руки, кристалічні велетні-крижини пронизуються світлим ізумрудним кольором (О. Довженко);
Із-за дубів став здійматися на небо місяць, червоний, великий, як червоного золота діжа; вирізалися над темною масою гаю вершечки дубів, огневими шпильками пронизалася вода (С. Васильченко);
Сіра курява пронизалась свистом куль, упала чорним шаром на обличчя людські... (Г. Косинка).
2. тільки недок. Пас. до прони́зувати.
Словник української мови (СУМ-20)