пронозуватий
ПРОНО́ЗУВАТИЙ, а, е, розм.
Те саме, що проно́зливий.
Розумний та пронозуватий о. Сава якось зумів з дияконів вийти на попа на маленьку парафію (І. Нечуй-Левицький);
Він не полюбляв партнера, бо той .. був .. улазливий і пронозуватий (О. Ільченко);
Пронозуваті очі проймали Романенка наскрізь. І не було в них ні страху, ні покаяння (Микита Чернявський);
// Який виражає пронозливість.
Гострі пронозуваті очі в його мов потопали за гладкими щоками, що так і лисніли від жиру (Б. Грінченко);
Картоплю йому чистили завжди якісь фарбовані вертихвістки, .. їздові довго міркували, чому іноземки так цікавляться їхнім куховаром, пронозуватим і сутулим, як сільський дячок (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)