пронозуватий

ПРОНО́ЗУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що проно́зливий.

Розумний та пронозуватий о. Сава якось зумів з дияконів вийти на попа на маленьку парафію (Н.-Лев., IV, 1956, 49);

Він не полюбляв партнера, бо той.. був.. улазливий і пронозуватий (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 207);

// Який виражає пронозливість.

Гострі пронозуваті очі в його мов потопали за гладкими щоками, що так і лисніли від жиру (Гр., І, 1963, 263).

Значення в інших словниках

1. пронозуватий — проно́зуватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пронозуватий — див. жвавий; спритний; хитрий  Словник синонімів Вусика
3. пронозуватий — -а, -е, розм. Те саме, що пронозливий. || Який виражає пронозливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пронозуватий — ПРОНО́ЗУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що проно́зливий. Розумний та пронозуватий о. Сава якось зумів з дияконів вийти на попа на маленьку парафію (І. Нечуй-Левицький); Він не полюбляв партнера, бо той .. був .. улазливий і пронозуватий (О.  Словник української мови у 20 томах
5. пронозуватий — СПРИ́ТНИЙ (який уміє легко виходити із скрутного становища, уміло веде справи, вміє за будь-яких обставин швидко, вдало домагатися свого), МЕТКИ́Й, РОЗБИТНИ́Й розм., ШУ́СТРИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. пронозуватий — Проно́зуватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пронозуватий — Проно́зуватий, -а, -е Пронырливый.  Словник української мови Грінченка