пронозуватий —
проно́зуватий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
пронозуватий —
-а, -е, розм. Те саме, що пронозливий. || Який виражає пронозливість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пронозуватий —
ПРОНО́ЗУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що проно́зливий. Розумний та пронозуватий о. Сава якось зумів з дияконів вийти на попа на маленьку парафію (І. Нечуй-Левицький); Він не полюбляв партнера, бо той .. був .. улазливий і пронозуватий (О.
Словник української мови у 20 томах
пронозуватий —
СПРИ́ТНИЙ (який уміє легко виходити із скрутного становища, уміло веде справи, вміє за будь-яких обставин швидко, вдало домагатися свого), МЕТКИ́Й, РОЗБИТНИ́Й розм., ШУ́СТРИЙ розм.
Словник синонімів української мови
пронозуватий —
Проно́зуватий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пронозуватий —
ПРОНО́ЗУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що проно́зливий. Розумний та пронозуватий о. Сава якось зумів з дияконів вийти на попа на маленьку парафію (Н.-Лев., IV, 1956, 49); Він не полюбляв партнера, бо той.. був.. улазливий і пронозуватий (Ільч., Козацьк.
Словник української мови в 11 томах
пронозуватий —
Проно́зуватий, -а, -е Пронырливый.
Словник української мови Грінченка