пронюхувати
ПРОНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., що і без дод.
1. Нюхаючи кожну річ окремо, відчувати її запах.
2. перен., розм. Дізнаватися про що-небудь, вивідувати щось.
– Треба перевірити Яська, – вставив я своє слово. – Може, він Борисом засланий до нас, щоб пронюхувати (М. Чабанівський);
Пронюхали в селі, Що Солопій горох посіяв на ріллі (П. Гулак-Артемовський);
Коли б Свербик не пронюхав небезпеки і не зник з горизонту зовсім (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)