пропонувати
ПРОПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, з інфін. і без дод.
1. Виявляти бажання, готовність допомогти кому-небудь або віддати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження.
– Ніколи ніхто так до мене не ставився. Всі в першу чергу пропонували мені ліжко (Ю. Яновський);
– Хенде хох, – сказав сержант ще раз таким тоном, наче пропонував землякові закурити (О. Гончар);
Казахські хлопчики з бурдюками .. кумису .. пропонували зголоднілим погоничам повні піали (З. Тулуб);
// Виявляти бажання, готовність продати, збути що-небудь.
– То купіть яєчка, – Катерина вдруге пропонувала свій продукт (С. Чорнобривець);
Захлинаючись словами, вони [агенти] з нахабністю ярмаркового фокусника пропонували товари своєї фірми (Ірина Вільде).
2. Висловлювати кому-небудь якусь пропозицію, якесь побажання з наміром залучити до чогось, запросити до участі в чомусь.
Після невеликої гостини вершники знову зібралися в дорогу. – Ще раз пропоную: їдьте з нами, – заговорив капітан (Григорій Тютюнник);
Старший піонервожатий не раз пропонував мені піти разом з ним на заняття драматичної студії (Л. Смілянський).
3. Ставити, давати що-небудь на розгляд, вибір комусь.
Гості вигукують ім'я маляті, кожен по-своєму. Кореянка говорить: – Назвемо його Кім. Гольд, мисливець, приятель Глушака, пропонує друге красиве ім'я: – Назвемо його Дерсу (О. Довженко);
// Рекомендувати чию-небудь кандидатуру.
Бородавка пропонував обрати командиром цього загону Сабурова (А. Шиян);
– Головою комітету пропоную обрати товариша Ковалева (М. Чабанівський);
// Вимагати виконання чого-небудь.
Три дні я удавав із себе хворого, міркуючи над долею. Першого дня мене добре попобили, пропонуючи встати і взятися до роботи (Ю. Яновський).
4. Радити комусь, як діяти, застерігати від чого-небудь.
– Пропоную вашій веселій Оксанці завжди дбати про те, щоб ніхто не сумував і щоб усі всміхалися (О. Іваненко);
Полонені розповідали, що німецьке командування вже видало спеціальний наказ, в якому пропонувало офіцерам і солдатам бути обережними навіть уночі (В. Кучер).
(1) Пропонува́ти / запропонува́ти свої́ по́слуги кому – виявляти бажання, готовність допомогти кому-небудь у чомусь.
Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки, смішно надимаючись, зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги (О. Гончар);
Машиніст, довідавшись, що ми солдати-втікачі і тепер хочемо якось добратися до Берліна, запропонував свої послуги (П. Колесник);
(2) Пропонува́ти / запропонува́ти тост – запросити випити алкогольних напоїв на честь кого-, чого-небудь.
Я підніс чарку і запропонував тост за те, щоб усі чотири молодиці, дідові дочки, викохали б на щастя людям своїх дітей (Ю. Смолич).
◇ (3) Пропонува́ти / запропонува́ти ру́ку [і (й) се́рце] кому, заст. – просити кого-небудь стати своєю дружиною.
Стаха мала хлопців більше, ніж пальців на обох руках, а проте ніхто з них не пропонував їй свою руку (Ірина Вільде);
Без кінця, без кінця Пропонує руку. А що любить – ні слівця, Про любов – ні звуку (О. Підсуха);
Тільки після війни він одшукав медичну сестру з Воронежа, чорняву Любу, і запропонував їй руку і серце (М. Чабанівський);
Я три роки обходжував свою майбутню половину, поки наважився запропонувати руку і серце (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)