пропонувати

ПРОПОНУВА́ТИ (висловлювати комусь пропозицію, побажання з наміром залучити до чогось, допомогти в чому-небудь тощо), ВИСУВА́ТИ (ВИСО́ВУВАТИ рідше) , перев. із сл. пропозицію, ПРОСИ́ТИ, ПРИСОГЛАША́ТИ заст., розм. — Док.: запропонува́ти, ви́сунути, попроси́ти, присогласи́ти. — Я пропоную, щоб ти нікуди не йшов. Ти справді маєш високу температуру (Ю. Андрухович); Мужчини зробили були спробу опиратися і висунули пропозицію просто сідати до столу, тільки зліплені будуть вареники з сиром (Ю. Смолич); Усі вже знали, що Семен просить Мотрю сидіти на віру (М. Коцюбинський); — Вони тут з машиною і будуть вас присоглашать разом їхати в Ковалівку (В. Кучер).

РА́ДИТИ (давати пораду, пропозицію, вказівку тощо), РА́ЯТИ (РА́ЇТИ) розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм., ДОРА́ДЖУВАТИ розм.; КОНСУЛЬТУВА́ТИ (давати консультацію з якогось питання); ПРОПОНУВА́ТИ, ПІДКА́ЗУВАТИ (рекомендувати комусь, як діяти, застерігаючи кого-небудь від чогось). — Док.: пора́дити, пора́яти (пора́їти), нара́яти, нара́дити, дора́дити, проконсультува́ти, запропонува́ти, підказа́ти. Кожний радив, як треба зробити, щоб спіймати бугая, і, як водиться, ті, що радили, самі боялися його ловити (Григорій Тютюнник); Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці (І. Нечуй-Левицький); Сава нараджує Маркові гнати корів долом (К. Гордієнко); — Як вам буде тяжко, то спродайте молоді бички! — дораджував Михайло батькові (О. Кобилянська); Марат Нилович охоче консультував хлопців, радив, що і як робити (Ю. Збанацький); — Пропоную нашій веселій Оксанці завжди дбати про те, щоб ніхто не сумував і щоб всі всміхалися (О. Іваненко). — Пор. II. наставля́ти.

Значення в інших словниках

1. пропонувати — пропонува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пропонувати — (кому) подавати <�піддавати, висловлювати> думку, присоглашати кого; (діяти) загадувати, рекомендувати, радити, жм. казати, с. вимагати; (мир) робити пропозицію чого; жм. пропонувати; док. ЗАПРОПОНУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. пропонувати — [пропонуватие] -поунуйу, -поунуйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. пропонувати — -ую, -уєш, недок., перех., з інфін. і без додатка. 1》 Виявляти бажання, готовність допомогти кому-небудь або віддати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження. || Виявляти бажання, готовність продати, збути що-небудь. Пропонувати послуги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пропонувати — ПРОПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, з інфін. і без дод. 1. Виявляти бажання, готовність допомогти кому-небудь або віддати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження. – Ніколи ніхто так до мене не ставився. Всі в першу чергу пропонували мені ліжко (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. пропонувати — Пропонува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пропонувати — ПРОПО́НУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., з інфін. і без додатка. 1. Виявляти бажання, готовність допомогти кому-небудь або віддати кого-, що-небудь у чиєсь розпорядження. — Ніколи ніхто так до мене не ставився.  Словник української мови в 11 томах
8. пропонувати — Пропонува́ти, -ну́ю, -єш гл. Предлагать. Що то за грунт, що він нам пропонує? Шевч. (О. 1862. VI. 11). Як отруєно Батуру, так первим на його престол пропонували пани князя Василя. К. ЦН. 225.  Словник української мови Грінченка