пропорція
ПРОПО́РЦІЯ, ї, ж.
1. Співвідношення частин цілого між собою.
Зручність і простота – найперша умова сталості шкільної форми. Сучасність обрисів, елегантність пропорцій теж неодмінна її умова (з газ.);
// Кількісне співвідношення між складовими частинами чого-небудь.
До складу місячних порід входять ті самі елементи, що є на Землі, проте в інших пропорціях та інших хімічних комбінаціях (з наук.-попул. літ.);
– Ви хочете вивідати в мене формулу? Але, коли я скажу навіть, що хлор таки є, і перейменую ще з двадцять інших складових частин, вам однаково це нічого не дасть. Бо основне, звичайно, – пропорція і спосіб виготовлення (Ю. Смолич);
// Розмірність частин тіла людини.
Тонкий, рівний, як у грецьких статуй, ніс був дуже в пропорції з довгеньким лицем (І. Нечуй-Левицький);
Все було прекрасне в цій дівчині: і лінії бездоганної чистоти личка, і пропорція тіла, і гармонія барв (Ірина Вільде).
2. У літературі, архітектурі та мистецтві – розмірне співвідношення частин твору; один з основних засобів композиції.
Яка застиглість і суворість форм! Яка завершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (М. Драй-Хмара);
Вивершуючі куполи порівняно із зрубом значно вужчі, через що будівля має красиві й стрункі пропорції (з наук. літ.);
Вдала форма вази, пропорції її складових частин і техніка виконання свідчать про високу майстерність народних різьбярів (з наук. літ.).
3. мат. Рівність двох відношень.
Геометрична пропорція.
Словник української мови (СУМ-20)