пропорція

ПРОПО́РЦІЯ, ї, ж.

1. Співвідношення частин цілого між собою.

Зручність і простота – найперша умова сталості шкільної форми. Сучасність обрисів, елегантність пропорцій теж неодмінна її умова (з газ.);

// Кількісне співвідношення між складовими частинами чого-небудь.

До складу місячних порід входять ті самі елементи, що є на Землі, проте в інших пропорціях та інших хімічних комбінаціях (з наук.-попул. літ.);

– Ви хочете вивідати в мене формулу? Але, коли я скажу навіть, що хлор таки є, і перейменую ще з двадцять інших складових частин, вам однаково це нічого не дасть. Бо основне, звичайно, – пропорція і спосіб виготовлення (Ю. Смолич);

// Розмірність частин тіла людини.

Тонкий, рівний, як у грецьких статуй, ніс був дуже в пропорції з довгеньким лицем (І. Нечуй-Левицький);

Все було прекрасне в цій дівчині: і лінії бездоганної чистоти личка, і пропорція тіла, і гармонія барв (Ірина Вільде).

2. У літературі, архітектурі та мистецтві – розмірне співвідношення частин твору; один з основних засобів композиції.

Яка застиглість і суворість форм! Яка завершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (М. Драй-Хмара);

Вивершуючі куполи порівняно із зрубом значно вужчі, через що будівля має красиві й стрункі пропорції (з наук. літ.);

Вдала форма вази, пропорції її складових частин і техніка виконання свідчать про високу майстерність народних різьбярів (з наук. літ.).

3. мат. Рівність двох відношень.

Геометрична пропорція.