пропорція

пропо́рція

-ї, ж.

1》 Співвідношення частин цілого між собою.

|| Кількісне співвідношення між складовими частинами чого-небудь.

|| Розмірність частин тіла людини.

2》 У літературі, архітектурі та мистецтві – розмірне співвідношення частин твору; один з основних засобів композиції.

3》 мат. Рівність двох відношень. Геометрична пропорція.

Значення в інших словниках

1. пропорція — пропо́рція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пропорція — Співмірність, співвідношення; МАТ. рівність двох відношень.  Словник синонімів Караванського
3. пропорція — [пропорц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. пропорція — ПРОПО́РЦІЯ, ї, ж. 1. Співвідношення частин цілого між собою. Зручність і простота – найперша умова сталості шкільної форми. Сучасність обрисів, елегантність пропорцій теж неодмінна її умова (з газ.  Словник української мови у 20 томах
5. пропорція — пропо́рція (від лат. proportio – співвідношення, розмірність) 1. Співвідношення частин цілого між собою. 2. Рівність двох відношень. 3. Кількісні співвідношення між галузями, стадіями й елементами виробництва.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. пропорція — Рівність 2 відношень: a/b = c/d (a:b = c:d), що читається: a відноситься до b, як c відноситься до d; при цьому наявна рівність ad = bc.  Універсальний словник-енциклопедія
7. пропорція — Пропо́рція, -ції, -цією; -по́рції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пропорція — ПРОПО́РЦІЯ, ї, ж. 1. Співвідношення частин цілого між собою. Зручність і простота — найперша умова сталості шкільної форми. Сучасність обрисів, елегантність пропорцій теж неодмінна її умова (Рад. Укр., 26.  Словник української мови в 11 томах