пропорювати
ПРОПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., кого, що.
Робити діру, отвір, рану чим-небудь гострим.
Михайлик своєю шаблюкою, котра в руках у велетня здавалась іграшкою, швиденько пропоров перину (О. Ільченко);
Пролетівши далі, куля пропорола живіт сусідньому коневі (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)