пропорювати
ПРОПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех. Робити діру, отвір, рану чим-небудь гострим.
Михайлик своєю шаблюкою, котра в руках у велетня здавалась іграшкою, швиденько пропоров перину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 46);
Пролетівши далі, куля пропорола живіт сусідньому коневі (Ле, Наливайко, 1954, 281).
Словник української мови (СУМ-11)