Великий тлумачний словник сучасної мови

пропорювати

пропо́рювати

-юю, -юєш, недок., пропороти, -порю, -пореш, док., перех.

Робити діру, отвір, рану чим-небудь гострим.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пропорювати — пропо́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пропорювати — ПРОПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., кого, що. Робити діру, отвір, рану чим-небудь гострим. Михайлик своєю шаблюкою, котра в руках у велетня здавалась іграшкою, швиденько пропоров перину (О. Ільченко); Пролетівши далі, куля пропорола живіт сусідньому коневі (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
  3. пропорювати — ПРОТИНА́ТИ (розтинаючи гострим предметом, кулею тощо, робити в чомусь отвір, крізну рану), ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ), ПРОЙМА́ТИ, ПРОПО́РЮВАТИ. — Док.: протну́ти (протя́ти), прониза́ти, прорі́зати, пройня́ти, пропоро́ти.  Словник синонімів української мови
  4. пропорювати — ПРОПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех. Робити діру, отвір, рану чим-небудь гострим. Михайлик своєю шаблюкою, котра в руках у велетня здавалась іграшкою, швиденько пропоров перину (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах