проричати

ПРОРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Док. до рича́ти.

2. що і без дод., розм. Прокричати що-небудь грубим, роздратованим, неприємним голосом.

3. Ричати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проричати — прорича́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проричати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Док. до ричати. 2》 перех. і без додатка, розм.Сказати що-небудь із ричанням у голосі. 3》 неперех. Ричати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проричати — ПРОРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Док. до рича́ти. 2. перех. і без додатка, розм. Сказати що-небудь з ричанням у голосі. 3. неперех. Ричати якийсь час.  Словник української мови в 11 томах