пророгація
ПРОРОГА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати засідання парламенту.
У ІІ-І ст. до н.е. у зв'язку з розширенням римської держави, зростом кількості провінцій пророгація стала регулярною процедурою (з навч. літ.).
2. У міжнародному праві – договірне визначення підсудності.
Словник української мови (СУМ-20)