пророгація

пророга́ція

-ї, ж.

1》 Право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати парламентські сесії.

2》 фін. Продовження терміну платежу.

3》 У міжнародному праві – договірне визначення підсудності, суперечок по зовнішньоторговельних угод.

Значення в інших словниках

1. пророгація — пророга́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пророгація — ПРОРОГА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати засідання парламенту. У ІІ-І ст. до н.е. у зв'язку з розширенням римської держави, зростом кількості провінцій пророгація стала регулярною процедурою (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. пророгація — (англ. рrоrоgаtіon) відстрочка засідань парламенту за рішенням глави держави; у міжнародному праві – договірне визнання підсудності.  Економічний словник
4. пророгація — пророга́ція (від лат. prorogate – продовження, відстрочка) право глави держави (монарха або президента республіки) відстрочувати парламентські сесії.  Словник іншомовних слів Мельничука