пророкувати
ПРОРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. що і без дод. Проповідувати волю Божу.
[Пророк самарійський:] Там, на високім місці, ми запалим вогонь святий в свяченому гаю. Там Тірца нам пророкувати буде про нашу Самарію (Леся Українка);
– З висоти Сіхоте-Алінського хребта, – віщає проповідник різким сектантським голосом, – від верхів'я тайгової ріки Бикина пророкую на північ, на захід і на південь (О. Довженко).
2. що і без дод. Передбачати що-небудь; прорікати.
Пророкують: – Не буде з неї [Тетяни] добра (С. Васильченко);
Він давно почував в собі дар пророкувати, .. передбачав і японську, і німецьку війни, він знав, що Романови загинуть і буде революція... (Б. Антоненко-Давидович);
Колядники потішають господиню, пророкують, що її ладо верне з весною і приведе їй аж три дарунки (Б. Лепкий);
Його вважали за розумного, принципового і чесного юнака і пророкували блискучу кар'єру на військовій службі (П. Панч);
Всі, хто слухав перші виступи С. Крушельницької на оперній сцені, пророкували їй осяйне майбутнє (з наук. літ.);
// заст. Вгадувати майбутнє чи минуле на кртах і т. ін.; ворожити.
Сей [Низ] на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І. Котляревський);
Пророкував зогаку звіздочот [звіздар], Що буде смерть йому од Ферідуна (А. Кримський).
3. що. Бути ознакою, прикметою, передвістям чого-небудь.
Сни були, як і життя, страшні та неодрадні.. Що вони віщують, що пророкують? (Панас Мирний);
Це тепло, прикроплене тихим дощиком, пророкує сонячні дні (Олесь Досвітній);
Доля походу Карла на Україну є одним із найяскравіших у цілій всесвітній історії зразків загибелі великого підприємства, якому, здавалося, всі обставини пророкували безперечний успіх (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)